Опис власного досвіду
Тема досвіду: Розвиток особистості засобами
інноваційних технологій
Автор досвіду: Ковалик Тетяна Іванівна, вчитель зарубіжної літератури,категорія вища, стаж роботи – 33 роки
Тема досвіду
відображає головну проблему реформування сучасної освіти: озброєння школярів
уміннями і навичками саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується
шляхом упровадження нових технологій організації процесу навчання та виховання.
Вид досвіду за
характером новизни – раціоналізаторський. Заслуговують на увагу особливості
педагогічного стилю вчителя у проектуванні навчального процесу, у доборі
навчального матеріалу та форм і методів реалізації проблеми на уроці і в
позаурочний час.
Новизна досвіду
полягає в оригінальному використанні інноваційних технологій (інтерактивного
навчання, методу проектів, проблемного навчання, колективного взаємонавчання,
ІКТ, елементів дослідницької роботи) в урочній та в позаурочній діяльності.
Актуальність досвіду
полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку освіти та суспільних відносин
зростають вимоги до особистості як суб’єкта всіх соціальних процесів, виникає
необхідність врахування фактору психологічної готовності молодої людини до
здійснення тих чи інших дій у сучасних умовах, забезпечення шкільної молоді
ефективним інструментарієм самореалізації та самовираження для досягнення
життєвого успіху, а не тільки оволодіння сумою знань. Реалізація досвіду унеможливлює підготовку у загальноосвітній
школі так званої «навченої безпорадності».
Теоретичною основою досвіду є
технологія інтерактивного навчання (Дж. Шерман, Г.Фріц, С.Ренегар, Дж.
Фредерік, М.Сілберман, О.Пометун, Л.Пироженко, Т.Ремех); технологія «Метод
проектів» (В.Гузєєв); технологія колективного взаємонавчання (О. Рівін),
технологія проблемного навчання (Дж. Дьюі, М.Махмутов, Т.Ільїна, Г.Вернер,
В.Окоп, А.Матюшкін, П.Підкасистий); технологія комп’ютерного (інформаційного)
навчання (А.Єршов).
Говорячи
про права людини, рівність і свободу, ми забуваємо про те, що в нашій школі…
дитина лишається одиницею «процесу», безликим об’єктом… Тільки поставивши
дитячу особистість у центр усієї діяльності, зробивши її посередником у
взаємодії навчання, ви можете побачити очі, що горять жагою відкриття, і
відчуєте, що працювати потрібно тільки так…
О. Пометун
Корифей
української педагогіки В. Сухомлинський свого часу сказав: «Однією з найсерйозніших
хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель». На сучасному етапі
набула актуальності педагогіка співпраці й толерантності, завдяки якій учитель
і учень відчуватимуть себе самодостатніми особистостями, до співпраці готовими.
Тому метою
сучасного навчання є формування особистості не з енциклопедично розвинутою
пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними,
розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними
навичками й творчими здібностями. Учитель сьогодні – це той, хто допомагає
знайти власну правду, допомагає розвивати самоаналіз, самосвідомість,
рефлексію.
А моє педагогічне кредо - «Завтра урок. І творити його треба так, як
митець творить вірші чи музику» (О. Захаренко) - повністю відображає мою
глибинну суть підходів до організації власної
педагогічної діяльності. Залучаючи до процесу навчання усіх учнів
класу, будую урок на основі діалогу ,
забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки свого, але й
чужого досвіду, надаю можливість учневі самому моделювати ситуацію в нових
умовах; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного
розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний виховний ефект,
роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.
На всіх етапах уроку я
використовую інтерактивні методики, які
вдало поєдную з традиційними для
забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун), а також для
запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до
навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння
інструментарієм інтерактивного навчання та враховую рівень навчальної
підготовки учнів.
Саме на вчителя
літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка
вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, обстояти
власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою
в досягненні поставленої мети і водночас
– співчутливою і милосердною. Цього можливо досягти шляхом формування читацьких
компетенцій учнів. Над цією проблемою нині працюють відомі вітчизняні вчені:
О.О.Ісаєва, З.В.Кирилюк, Ю.І.Ковбасенко,
Є.В.Волощук, В.В.Гладишев, Ю.Л.Горідько. Зокрема З.В.Кирилюк зазначає:
«підготовка вдумливого читача – неодмінна умова виховання ерудованої,
інтелектуально й духовно розвиненої особистості». Т.Чередник продовжує думку:
«Якщо учень емоційно не включений до процесу навчання, якщо відсутній діалог між ним
і твором, якщо проблеми, що обговорюються в процесі читання, не торкаються душі
реципієнта, то найвірогідніше результативність уроку буде низькою».
Я
часто задумувалась над тим , як зробити так, щоб шкільний аналіз твору став
процесом зацікавленого вмотивованого пошуку? Як домогтися того, щоб читацькі
вміння учнів стали «водночас засобом не лише успішного вивчення ними
художнього твору, а й особистісного
їхнього розвитку».
Ефективним засобом реалізації цього
завдання є інноваційні технології, які пробуджують потяг до самовизначення,
самоусвідомлення, дають змогу зазирнути в себе і одночасно спрямовані на
розвиток здатності учнів до спільної діяльності. К. Баханов зазначає:
«Інноваційне навчання – альтернатива традиційному навчанню (…), воно являє
собою систему, в якій навчальний процес
є цілісною взаємодією двох рівноправних її учасників – учня та вчителя; основна
мета – розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня…». Про
переосмислення ролі учня та вчителя у навчальному процесі говорить і
О.І.Пометун: «Учитель не може зробити розумову працю за учнів, оскільки тільки
вони здатні поєднати те, що чують і бачать, у значуще ціле. Без можливості
обговорювати, ставити питання, опрацьовувати і навіть навчати іншого реальне
засвоєння не відбувається».
Таким чином, головним
своїм завданням вбачаю формування уважного читача з добре розвинутими
творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором,
максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої
оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості
інші точки зору на предмет обговорення.
Не відмовляючись від
традиційних методів навчання, для реалізації поставленої мети я використовую
інноваційні технології, зокрема, інтерактивні (діалогові) та пошукову
діяльність, практично на всіх етапах роботи з літературним твором. Намагаюся
вибудувати завдання таким чином, щоб простежувався ланцюжок від «цікаво» до «можу» і «це потрібно мені
особисто»
Схематично моя система роботи з текстом зображена на схемі (див.
Додаток № 1).
Мені імпонує думка сучасної дослідниці А.М.Мартинець, яка, спираючись на класичну
модель уроку М. Махмутова та Ю. Бабанського, що включає три етапи, пов’язала її
з моделлю уроку в технології програми «Читання та письмо з розвитку критичного
мислення». У своїй роботі я теж обираю модель уроку, яка включає три
компоненти:
1. Активізація (очікування, окреслення мети);
2.Усвідомлення
(змістово-пошукова діяльність, адаптивно- перетворювальна діяльність);
3.Рефлексія
(системно-узагальнювальна діяльність)
На етапі активізації пильну увагу приділяю мотивації навчання, щоб
допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати
до пошуку, позаяк «…важливими є методи навчання. Але не менш важливим є і сам
учень як особистість, його потреби, особливості, внутрішні психологічні стани».
Про це ж говорить і О.І.Пометун, коли порівнює мозок людини з комп’ютером,
вважаючи, що і той, і інший треба «ввімкнути».
Я використовую:
- ігрові прийоми (наприклад, перепусткою
на урок є слово-код: пропонується назвати імена героїв грецьких міфів, якщо про
них говорили на попередньому уроці, або перелічити цінності, які Скрудж вважав
головними у житті. Якщо в класі є діти, котрі не можуть швидко
зорієнтуватись, знаходиться безліч
бажаючих назвати слово-перепустку для них, що формує почуття взаємодопомоги);
- прийоми «Гронування», «Вільне письмо»;
- проблемні запитання (наприклад, «Коли
слабкий стає сильним?»);
- пошук ключових слів у формулюванні
теми;
- прийом відновлення порушеної
послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору,
так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного
героя);
- літературні диктанти (як на перевірку
знання тексту, так і на уміння логічно мислити);
- розгадування кросвордів;
- відповіді на запитання вікторини
(поділений на групи клас, запитання -
підготовка домашнього завдання);
- евристичну бесіду, яка дозволяє
перевірити глибину розуміння матеріалу, контролювати процес засвоєння знань і
виявлення можливих прогалин.
На етапі усвідомлення, безперечно,
головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і йому мають бути
підпорядковані всі елементи структури уроку.
Залежно від віку учнів варіюю види і
прийоми роботи: у молодшому підлітковому віці це читання і переказ,
проте і тут процес можна пожвавити, використовуючи:
- переказ ланцюжком;
- читання у ролях;
- формулювання запитань літературному герою
(письменнику);
- читання з використанням системи
позначок «Поміч» (поєднання читання з аналізом прочитаного, учні помічають
кожну одиницю прочитаного тексту певним знаком, таким чином структуруючи
інформацію);
- переказ від імені…(скажімо, від імені
кухлика, який стоїть на поличці у вітальні Крачитів: що він бачив, про що
здогадується…);
- читання з передбаченням (головне – щоб текст був
незнайомим);
- поділ на пари є вельми ефективним у процесі
опрацювання теоретико-літературних понять (гра «в учителя» сприяє глибокому
засвоєнню матеріалу). Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах
навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення
будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі учні отримують рідкісну
за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах
дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої
думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись,
критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.
Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть
ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати
вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.
Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання
групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання
можливі різні варіанти організації роботи груп.
1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це
знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак тощо. Діалог виключає
протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на
сильних моментах у позиції інших.
2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою
фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і
виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант
іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не
погоджуються.
3. “Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в
групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та
висвітлюють проблему з різних боків.
4. “Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих
групах є командний пошук інформації
(зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал
попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання.
Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.
5. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є
вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх
учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі
групи мають виконувати одне і те саме завдання, що складається з декількох питань
(позицій), які групи представляють по черзі.
Акваріум. Ще один варіант що є формою
діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в
малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку.
Мікрофон. Різновидом загально - групового
обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось
швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи
позицію.
Незакінчені речення. Цей прийом
часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над
формою висловлення ідей,
порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати
стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати
вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що
широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми.
Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм
вільно висловлювати свої думки.
Уроки-дискусії
варто проводити як підготовчі до написання творів, адже під час обговорення
учні мають нагоду з’ясувати сильні і слабкі сторони власних позицій, помітити те,
що було поза увагою, по-новому осмислити прочитаний художній твір.
А застосування мультимедійних презентацій доцільне на
будь-якому етапі вивчення теми. Слайди можна використати для повідомлення теми
й мети уроку, у процесі пояснення вчителем матеріалу (визначення, терміни,
опорні конспекти, таблиці, схеми, малюнки, відеофрагменти), для розгортання
дискусії чи визначення проблемних завдань, для первинного закріплення знань,
формування вмінь і навичок учнів, для контролю знань.
Хоч би якою складною для сприймання була тема, вона стане
цікавою, якщо навчальний матеріал на екрані подати із застосуванням
комп’ютерних ефектів. Усе це дає змогу подолати пасивність, інертність учнів,
оптимально організувати самостійну роботу і забезпечити свідоме засвоєння теми,
а також виробити компетентне ставлення дітей до комп’ютера як до інструмента
професійної діяльності людини.
Інноваційні технології – прерогатива не
тільки процесу викладання певного предмета. Вони застосовуються і в
процесі контролю за рівнем знань учнів.
Однією з таких форм контролю знань, що має інноваційний характер є тестування.
Для старших
підлітків є характерним «…сприйняття…літературного твору лише у співвіднесенні з власним
внутрішнім світом». Це час у розвитку дитини, коли дуже важливо не підмінити
аналіз твору «аналізом власних переживань». Тут важливо сфокусувати увагу учня
на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою доцільно
використовувати, окрім наведених вище, такі види роботи:
- «дерево рішень» (постановка проблеми й
обговорення можливих рішень, з’ясування можливих позитивних і негативних
наслідків);
- розігрування ситуації за ролями (за
О.І.Пометун - епізод з літературного твору, в якому представлена поведінка
певного персонажа, причому важливі не акторські здібності учасників гри, а
здатність зрозуміти проблему з точки зору саме персонажа);
- «обери позицію» (пояснення власного
вибору, сприйняття інших точок зору на поставлену проблему, обстоювання або
зміна позиції після обговорення);
У період ранньої юності спостерігається дистанційований тип сприйняття, коли
учень уже розрізняє власну моральну площину поведінки і певну умовність,
створену уявою письменника. Щоб залучити учня до сприйняття морального досвіду
людства через літературний твір, щоб допомогти йому зрозуміти причини і
наслідки буття, необхідна поглиблена робота з різними видами контексту, зростає
значущість пошукової діяльності. На
думку О.О. Ісаєвої, метою пошукової діяльності є «…розвинути певні вміння та
навички, потрібні для вирішення нестандартних завдань, навчити самостійного
дослідження…». Тому до описаних вище видів роботи додаються такі:
- зіставлення аргументів (групи учнів
презентують дібрану інформацію про бачення проблеми з різних точок зору).
-зіставлення твору з іншими творами
(образ лихваря у Бальзака, Пушкіна, Мольєра, Карпенка-Карого);
- зіставлення твору з екранізацією,
постановкою на сцені;
- зіставлення підрядника і кількох
варіантів перекладу;
- застосування учнями фонової інформації
у процесі вивчення конкретної теми, мотивація її доцільності (наприклад, під
час обговорення теорії Раскольникова варто згадати про ідеологічні пошуки 60-х
років позаминулого століття: чому Разумихин названий «дурачком»? У 1865 році
була перекладена книга Наполеона ІІІ «Історія Юлія Цезаря». Який вплив вона
справила на Ф. Достоєвського?)
А також
використовую на уроці і роботу з підручником. Результати цієї роботи –
опрацювання теоретико-літературних або літературно-критичних матеріалів –
знаходять місце у створенні схем або таблиць: «Відмінність літературної казки
від народної», графічне зображення
Середньовіччя, «Реалізм і його принципи»
тощо. Спостереження над текстом теж фіксуємо в таблицях: «Значення художньої
деталі у творчості Чехова», «Том Сойєр у школі і вдома», «Подорожі у просторі і
часі Ебінезера Скруджа». Особливістю таблиць-спостережень над текстом є
наявність колонки «Мої почуття», «Моє сприйняття» або «Я б зробив…», зазвичай
ця колонка заповнюється як домашнє завдання.
Обов’язковим є узагальнення, підбиття підсумків кожного етапу уроку.
На етапі рефлексії найчастіше пропоную:
- створити сенкан;
- узагальнити
знання за допомогою гронування;
- закінчити речення: «Сьогодні на уроці
я зрозумів…», «Від сьогодні я…», «Образ… допоміг висловити письменнику думку…»;
- поставити запитання письменнику або
герою (варіант – написати листа);
- прийом «Лови помилку» (виправлення
фактичних помилок у тексті, при визначенні теоретико-літературних понять та
фактів з життя і творчості письменника);
- «Вільне
письмо».
Поєднання традиційних та інноваційних
методик у процесі формування читацьких компетенцій сприяють кращому засвоєнню
матеріалу, формують свідоме ставлення до нього, розвивають у учнів навички
критичного мислення, спілкування, творчого пошуку. Досвід моєї роботи
переконує, що при такому підході не просто зростає зацікавленість предметом, а
й значно покращується успішність.
Немає коментарів:
Дописати коментар